Теми, які висвітлюються кіровоградською пресою, можна написати на аркуші паперу зі шкільного зошита – і ще лишиться вільне місце.
У суботу наше професійне свято – День журналіста. Будемо пити горілку, спілкуватися і хвалити самі себе. А є за що?
Теми, які висвітлюються кіровоградськими ЗМІ, можна написати на аркуші паперу зі шкільного зошита – і ще лишиться вільне місце. 70 років області. Василь Моцний нагородив доярку, механізатора, комбайнера, слюсаря, походив по території заводу «Креатив». Володимир Пузаков провів зустріч із людьми. Депутати міської ради – сваряться, голосують вручну, собаки, не дають землю Миколі Онулу, правильно роблять, що не дають землю Миколі Онулу. Уран, радон – ой як же тут погано жити. Баба Параска відсвяткувала 100-річчя: життя прожити – не поле перейти. Підприємство «Будцеглгетьдесьтамякийськомплект» не боїться кризи. Борги із зарплати зростають. Борги із зарплати зменшуються. Світлана Негода провела зустріч з учителями, доярками, комбайнерами, бабою Параскою.
Про це теж треба писати. Але ж не тільки про це. Чому про дорогі автомобілі, які належать місцевим чиновникам і політикам, люди читають на форумі РКС, а не у газеті чи в Інтернет-виданні? Де азарт? Де бажання докопатися до істини? Де спроби зазирнути за лаштунки? Де статті про те, кому належать земельні ділянки у Кіровограді? Де матеріали про місцевих олігархів і олігархинь? Де рух, провокації, гострі і дошкульні запитання? Де телевізійні зйомки не лише вибоїн на дорогах, а й п’яних депутатів у клубі «Джунглі»? Риторичні запитання.
Ми всі ризикуємо рано чи пізно стати не цікавими своїм читачам. Щоразу, коли пишемо без душі й азарту, ризикуємо. Ми помилково вважаємо, що новина про те, що відбулася прес-конференція когось із заступників губернатора чи мера, неймовірно цікава людям, які на тому заході не були. Ми думаємо, що надрукувати на шпальтах газети чи електронного видання засторогу МВС від квартирних крадіїв, – то дуже корисно. Ми беремо інтерв’ю у когось із сильних світу цього і не перебиваємо його, якщо він починає «з’їжджати з теми», натомість улесливо посміхаємося і киваємо головою.
Давайте конкурувати. Давайте битися за новини. Давайте обганяти одне одного в оперативності. Давайте вигадувати якісь «фішки» і втілювати їх – чи разом, чи поодинці. Так же цікавіше. І нам, і читачам.
А якщо ми тут когось боїмося – то які ми тоді журналісти? Так, наборщики текстів. Іноді непогані, але частіше – посередні. У такому випадку наше свято вже пройшло – 31 травня відзначався День працівників видавництва, поліграфії та книгорозповсюдження…
Фото з http://www.loga.gov.ua/
|
Додати до Вибраного
Зробити стартовою
Афіша
Новини
Форум
Погода
Реклама
Контакти
Фотоальбоми
Дайджест
Архів
Роздрукувати
Обговорити у форумі
Відіслати статтю другу
