Говорити російською мовою, а не українською – круто. Кожна нормальна людина повинна казати: «На остановке, пожалуйста», а не «На зупинці, будь ласка».
Саме так. Всі, хто приїжджає (або переїжджає) у місто, трохи більше від рідного села чи райцентру, мають різко переходити на російську мову, навіть якщо раніше знали нею лише матюки. Ті, хто живе у місті з народження, повинні сахатися української як чорт хресної ходи з хоругвами.
По-перше, це треба робити, щоб не виявити поміж людьми своєї неосвіченості. Російська – мова міжнаціонального спілкування, її розуміють усі і всюди. А українська – то так, на кухні попатякати, коли мама пиріжків домашніх привезе. І не треба сміятися з людей, які, прагнучи стати розумнішими, попервах плутають слова і вживають українізми. Це минеться, найдовший шлях починається з першого невеликого кроку.
У двох дівчаток, яких я бачив у маршрутці «Кіровоград – Петроострів», теж минеться:
− Ой, мєст нєт. Прідьоцца стоять… – каже перша і кокєтліво так улибаєцца.
− І нє гаварі. Ужас. Всю дарогу навстоячкі… – вторить їй подружка.
Нічого. Пройде час, і вона буде казати «стоя». Навіть папуг можна навчити правильно базікати, а таких розумниць – тим паче. Може, вже й правильно говорить, бо давненько я тією маршруткою не їздив.
По-друге, без знання російської нічого в цьому житті не досягнеш. Причому знати бажано так, щоб начисто забути українську. Спочатку можна робити вигляд, що забули, а далі все само собою налагодиться.
Заходиш отак у магазин цигарок купити – приємно поговорити з людиною, яка щось від життя хоче:
− «Честер» червоний, будь ласка.
− Нєту…
− Так он же, на полиці.
− А, вам красний…
І ясно зразу: перед тобою не якась там селючка стоїть. Перед тобою – високоосвічена і культурна жінка, з якою можна мати справу. Це вам не: «Та ви що!». Це вже: «Да што ви гаварітє!».
Ще російською напрочуд добре протестувати проти всіляких там НАТО і ЄСів, закликаючи натомість до єднання з Росією. «Ето наши старшиє братья!» – красиво ж звучить, погодьтесь. Крім того, «вєлікій і могучій» значно краще підходить для перегляду російських телеканалів – бо більше ніде правди про Україну ви не побачите.
Тож даремно діти у школах вчать якийсь хуторський діалект. Ну що він їм дасть? Куди з ним можна пробитися? Треба ж «На остановке, пожалуйста», а не «На зупинці, будь ласка»…
Фото з http://funnypicture.zoda.ru/
|